Москва висилає британських дипломатів додому. Британсько-російська дипломатична криза, мабуть стане найТОПовішою темою цього літа. Хтось називає її поверненням до часів холодної війни, а хтось елементарною бурею в склянці води. Втім, в сварці між Лондоном та Москвою насправді немає нічого дивного – Європа встигла за останній рік сильно змінитись, на відміну від Росії. Нові лідери – і це не тільки Гордон Браун, а й Ангела Меркель та Ніколя Саркозі, диктують нову зовнішню політику Європейського Союзу. В Росії ж старі гравці на місцях.

Подібна ситуація між Лондоном та Москвою відбувається вже не вперше. Згадати хоча б 70-ті і 80-ті – із перманентними випадками висилки дипломатів-шпигунів та гострими заявами. Однак 20 років тому Маргарет Тетчер після консультацій зі своїми радниками якось сказала «Із Горбачовим можна мати справу». Не тому, що він - ліберальний і м’який Генсек. Радше, просто він був новим обличчям Кремля. Конфлікти між «застарілими» і «перезрілими» московськими чільниками і західними політиками - не новина. Молодий і зелений Джон Кеннеді посварився із мастодонтом кремлівських ігрищ Микитою Хрущовим не просто так. І тоді існували різні штиби ротацій політичних гравців.

І Володимира Путіна у перші роки правління в Європі сприймали, як позитивний і свіжий подих. Втім, він встиг засмердітись вже після першого строку президентства.

Гордон Браун в перші тижні свого прем’єрства мав показати британцям – він не такий, як його попередник, він кращий. Адже дбає не про зовнішню безпеку країни, а про внутрішню. Саме він – Гордон Браун – заради безпеки британців може посваритись із таким сильним гравцем на міжнародній арені – Росією. Справа отруєння Литвиненка подається у британських ЗМІ в першу чергу, як національна. Адже через отруєння колишнього агента ФСБ полонієм, постраждали й кілька десятків ні в чому невинних людей. Росіянам, таку зацікавленість мешканців Великої Британії у цій справі, мабуть, не зрозуміти. Лише в останню чергу провідні ліберальні британські видання Guardian й Independent згадують про шпигунський контекст цієї справи.

Позиції російських аґентів на британських теренах значно посилились. Занадто велику активність виявляє російська еміграція, що й непокоїть Кремль. Британія стала своєрідною Францією 20-х років 20-го століття. Березовський, Абрамович та Закаєв – не єдині, кого слід Москві контролювати. За даними британських мас-медіа, в країні перебуває десь 30 російських агентів. Хоч раніше вони були обережнішими, й наслідки їхній операцій не з’являлись на перших шпальтах газет.

Мабуть, під час перебігу скандалу багато-хто забув про самого Олександра Литвиненка. Сам факт його отруєння може викликати багато запитань. Перше-  чому саме його, того, про кого раніше мало хто й знав. Однак справжньою зіркою скандалу став ймовірний вбивця Литвиненка – Андрій Луговий. Він – молодий блакитноокий блондин, що полюбляє рожеві сорочки, - здається, купається у славі. Прес-конференції та інтерв’ю надає майже кожного тижня. Достатньо нетиповий приклад російського ФСБшника.

Та чим завершиться російсько-британська дипломатична криза і скільки буде коштувати замирення Лондона та Москви? Те, що обидві столиці примиряться – немає й сумнівів. Попри те, що росіяни обіцяють навіть полишити Лондонську біржу. Надто великий інтерес російських багатіїв у Британії – ймовірно, це можна пояснити кліматом. Мабуть, олігархам довподоби ходити повсякчас в тумані.

Ось тут й інтригує – хто першим скаже «пас» - Путін чи Браун?