В однойменному фільмі режисера Джеймса Рейтмана цигарки – найпопулярніший елемент. Утім, вдаватись у сюжетну лінію не варто – можна лише зазначити - стрічка в саме серце вразила американців, що так показово борються із ожирінням та курінням. Цей фільм так і не потрапив до жодної номінації американської кіно академії, але був схвалений більшістю критиків – навіть, таких кусючих, як в  New York Times. Фільм екранізований за твором Крістофера Баклі. Кому ж, як не йому знати, наскільки глибоко у політичну верхівку країни в’ївся тютюновий дим. Баклі – працював спічрайтером президента Джорджа Буша-старшого. До того ж доволі довго. Він прекрасно знає, тютюнові компанії – одні з найактивніших «інвесторів» в республіканську партію. Проте, у стрічці та книжці – жодного натяку на зв’язок індустрії та Білого Дому. Хоч і без цього ці твори долучили до жанру гострої політичної сатири. 

Із приходом демократів у Конгрес, у Сполучених Штатах цигарки вже не в моді. Сенат оголосив палінню бій. Конгрес змушує тютюнові компанії додавати на пачках цигарок нові попередження про загрозу куріння. Ще за часів президентства демократа-Клінтона тютюновим компаніям було непереливки. Мінюст тоді порушив проти кількох компаній низку справ. Тоді чиновники розраховували за кошти, стягнуті з виробників цигарок, компенсувати витрати на програму медичного страхування. А в 1998 році віце-президент Ел Гор намагався урізати бюджет тютюновиробників на кілька мільярдів доларів.
Втім, на переконання законодавців, основну шкоду в боротьбі із цигарками приносить «найголовніше із мистецтв». В 9 з 10 американських фільмів актори палять – це начеб-то й змушує братись за цигарку американців.
«Дісней» вже зобов’язався прибрати з кінопродукції навіть нагадування про шкідливу звичку. Свого часу, перебуваючи в штаті Нью-Йорк, мене здивувала жага місцевих обранців назавжди покінчити із палінням – тут проводились за рахунок бюджету штату рекламні кампанії, самі сенатори та губернатор неодноразово публічно закликали кидати палити, а на вулицях скандувало жіноцтво на підтримку боротьби з тютюновим злом. Просто Нью-Йорк більше любить демократів.

Та ось чи готові демократи до довгої боротьби із цигарками? Тютюнові компанії, прибутки яких обраховуються мільярдами, не захочуть прощатись із ними – і це зрозуміло. Тож фінансування республіканців може суттєво зрости. Вже перші дебати кандидатів на посаду президента США відбудуться всередині серпня – з того часу, інвестиції у передвиборну кампанію обох сил значно активізуються.
Психологи із державного університету Баффало не впевнені, що побороти тютюнове зло демократам вдасться. Тут не тільки справа у політиці, а скільки в світогляді американців. Справжній ковбой, точнісінький, як з реклами Marlboro – не може бути без міцної цигарки у зубах. Американців насправді й не хвилює те, що герой їхньої улюбленої реклами вже в літньому віці буде уражений раком легенів.

Цигарки і гламур нероздільні в американських мріях. Навіть нині підлітки переглядають чорнобілі стрічки. На екрані ікона кіностилю Марлон Брандо у білій футболці та з цигаркою у «Трамваї бажання» змушує в себе закохуватись глядачів навіть за півстоліття після прем’єри.

Цигарки усюди – від «Віднесених вітром» до «9 із половиною тижнів». Навіть історія американського телебачення не обійшлась без цигарки – у 60-тих гарними манерами вважалось вести аналітичну програму із сигаретою в зубах.

 
В Сполучених Штатах за статистикою палить кожен п’ятий –це офіційні данні, а відтак применшені. В них же йдеться, що палити американці починають ще до повноліття. Не дивно, що більшості з них не до вподоби плани демократів збільшити вартість цигарок – тож, армія прибічників республіканців збільшиться попри невдоволення політикою нинішнього президента.