Що таке День незалежності для людей, які про події в державі дізнаються з брехунця? Для людей, у яких політики включно з Ющенком і Януковичем - це чорно-білі образи у старенькому телевізорі. Чи дивляться вони парад по ньому і чи відкликається у них щось всередині, коли лунає гімн? Що більше вони роблять - вірять у кращу долю, чи щодня "незлим тихим словом" нагадують недолуге існування?

Поки місто вибухає феєрверками і милується оркестрами, люди просто копають картоплю. Вони знають про день Незалежності, однак для них це відголосок великого міста і нагадування, що 16 років тому поміняли прапор на сільраді, а потім розвалилися колгоспи.

Вони вже не живуть політикою, як 2004 року, і зовсім не говорять про вибори. Вони живуть своїми внуками, рідними, порпаються у грядці, і молять Бога про дощ у страшну спеку. А ввечері, від тяжкої праці, дуже рано із сонцем лягають спати.

Свято для них може настати саме 24-го серпня, якщо у цей день вони викопають останню картоплину, і радіючи урожаю, сховають її у льох... Вони будуть мовчки святкувати день своєї держави, доки їм даватимуть змогу садити і викопувати картоплю.

Все інше - це міфи з брехунця шо на стіні. Такі, як передвиборчі обіцянки про покращення життя. Лише городину, яку доглядав весну й літо, можна потримати в руках. Лише з яблук можна зробити гарне варення на Спаса.

Старечі очі, які пам'ятають лихоліття війни, і голодомори, знають ціну життя. Вони не віритимуть політикам і розмінюватимуться на політичну суєту. На них плюватимуть згори можновладці в краватках.

Але вони не зважатимуть доти, доки у них не заберуть найсвятіше - можливість садити й збирати урожай.. І тоді історія може повторитися - вони спокійно зміняють заступи й лопати, на коси й вила. Й підуть шукати кращої долі.